bspNINeKJ s

 ЩОБ ЗРОСТАЛА І ДУХОВНО МІЦНІЛА ЦЕРКОВНА ГРОМАДА

27 березня   у рівненській церкві «Відродження»  проведено урочисте богослужіння, приурочене рукопокладенню на дияконське служіння Віталія Бородинського.

Без сумніву, Бог Сам вибирає вірних служителів поміж тих, хто має віддане і смиренне серце, хто  готовий посвятити Йому все своє життя.

Випробувальний термін Віталія Бородинського тривав один рік, і цього часу виявилося достатньо, аби побачити щире бажання брата служити на ниві Господній, турбуючись про життя та духовний ріст братів і сестер нашої помісної церкви. Адже найголовнішим для кожної церковної громади є власне освячення та вміння впливати на суспільство. І вплив цей ми маємо робити не в якісь спеціально відведені години, а повсякчас. Уже вранці, коли виходимо у справах за поріг нашого дому і зустрічаємося із сусідами, знайомими, друзями, маємо своїм приязним ставленням впливати на них, являючи їм власною поведінкою Христа. Саме про це сказав на початку богослужіння пастор Володимир Нестерук. 

Продовжуючи проповідь, брат Володимир зробив акцент на тому, що ходити за правдою, бути милосердним і слухняним Богові – це єдине, чого чекає від нас Господь. Цю думку він підкріпив місцем зі Слова Божого: «Було тобі виявлено, о людино, що добре і чого пожадає від тебе Господь, - нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Мих.6:8).

Після загальної молитви звучали вірші, пісні, які наголошували, наскільки важливою є праця кожного служителя на ниві Божій. Адже це – не посада, не титул, а навпаки, смирення заради Господа, вміння бути для ближніх слугою. Тільки посвячена людина здатна жертвувати собою, своїм комфортом та цінностями, щоб вірно і плідно служити Господу…

З настановами та словами підбадьорення до Віталія Бородинського та його дружини Вікторії звернувся заступник голови Всеукраїнського союзу церков ЄХБ В’ячеслав Нестерук. Він сказав, що церква – це наче армія Божа, і в цій армії завжди була і є своя ієрархія. Роль же дияконів у цій ієрархії полягає в тому, щоб зростала і духовно міцніла церковна громада, щоб у всьому вона була зразковою.  Для успішнішої роботи дільницю доцільно розбити на групи, кожна з яких, збираючись хоча б раз на тиждень разом, могла ділитися думками про те, що в останні дні відкрив  Господь, який вірш зі Слова Божого вивчили напам’ять, яких гріхів припустилися і від яких зуміли втекти тощо.

Проповідник зауважив, що диякон повинен мати добру репутацію, бо тільки за таких обставин він зможе належно впливати на людей, дбати про розширення церкви і звіщати Євангелію тим людям, котрі ще не пізнали Бога. В’ячеслав Васильович запитав брата Віталія, чи дає він згоду бути рукопокладеним на цю досить відповідальну ділянку роботи. У відповідь почулося: «Так!»

Особлива роль у служінні як диякона, так і будь-якого іншого служителя, відводиться дружині. Служіння диякона непросте, воно повсякчас  потребує молитовної підтримки дружини. Тома варто повсякчас благословляти свого чоловіка і молитися, аби Господь Духом Своїм Святим зміцнював його, додавав сили, натхнення та мудрості згори для плідної роботи на ниві Господній.

  - Ти, Вікторіє, - сказав брат В’ячеслав, - маєш завжди лишатися благочестивою, бути доброю помічницею своєму чоловікові, не займатися обмовами чи іншими непристойними для християн речами, бачити трохи більше, ніж бачать інші. Чи готова ти до такого служіння?

Як і Віталій, Вікторія без вагань дала ствердну відповідь, після чого молилися подружжя Бородинських;  потім пастори Ростислав Назарчук, Володимир Нестерук та В’ячеслав Нестерук звершили молитву з покладанням рук.

Церква привітала брата Віталія та сестру Вікторію квітами та книгами. Книжкові сувеніри були передані і від обласного об’єднання церков ЄХБ, а також брату Віталію вручили свідоцтво, яке засвідчує факт рукопокладення його на дияконське служіння. Всі, хто був присутній  на цьому урочистому зібранні,  молилися за нового диякона і, напевно, подумки обіцяли підтримувати його у цьому вкрай нелегкому, але дуже потрібному служінні. Бо як же інакше? Адже всі ми є членами Христового Тіла, тому й маємо бути в усьому однодумними і єдиними.