9130919

В неділю 13 вересня 2015 року  особлива подія відбулась в селі Жобрин, Рівненського району.  Місцеві брати і сестри запросили багато гостей, приїхав також хор церкви с. Дюксин. Всі зібрались на свято освячення Дому молитви.

На початку пастор місцевої церкви Яремчук Георгій Авдійович зауважив, що якби не Бог – нічого б цього не було. Тому всі схилились в загальній молитві, після чого велично зазвучав псалом «Господу всі поклонімося».

Михайло Андрійович Ільюк, заступник голови ООЦ ЄХБ, наголосив, що ця подія особлива і для села, і для області, і для країни і для неба. Ще один Дім молитви! І ми, мабуть, до кінця не усвідомлюємо, що це означає - «Дім молитви».  Війна… Криза… Але будівництво закінчене. Тепер потрібно освятити і посвятити цю будівлю для Господа. Адже в Біблії написано, «…все освячується Словом Божим і молитвою…». Посвятити – це віддати те, в що вкладаєш свої зусилля і ресурси, для Господа. Дім молитви – це, так зване, «шосте» Євангеліє. Перші чотири написані в Новому Завіті, п’яте – це наше життя у Христі. Коли Христос забере Свою Церкву від землі, залишаться ці ошатні споруди, що стануть німими свідками того, що був час і місце, де проповідувалось Євангеліє спасіння, прославлялось ім’я Боже, де люди щиро молились. Люди, що залишаться, будуть ходити, шукати і картати себе, чому не відгукнулись на запрошення сусіда чи друга і не пішов в цей дім. В Євангелії від Марка 11:17 написано «Дім мій назветься домом молитви для народів усіх». Це не храм, не церква, не дім Біблії (хоч тут звучать вічні істини цієї книги), не дім християнської пісні (хоч тут і співаються псалми прославлення і хвали). Голова Церкви – Ісус Христос сказав, що це дім МОЛИТВИ. Молитва – це спілкування з Богом, Небесним Отцем. Ми маємо приходити сюди не для того, щоб нарікати, а щиро молитись і дякувати Отцеві Небесному за незмінну милість, піклування, любов, спасіння, прощення і т.д. «Якщо Бог не будує міста, даремно працюють будівничі», «Якщо Бог не стереже, даремно чатує сторожа» - казав Соломон. Даремні людські зусилля, ми залежні від Бога у всьому. Отже, потрібно дякувати в молитві за все. Інша молитва, яку бажає чути Бог – це молитва покаяння, визнання себе грішником і бажання почати нове життя з Ісусом. Бог приготував багато благословень для України, якщо народ повернеться до Нього. Треба молитись за мешканців села, щоб вони навертались до Бога, схилялись в молитві покаяння. Ще одна мета для цього будинку - щоб тут звучало Євангеліє в силі Духа Святого. Євангеліє – це сила Божа на спасіння. Проповідники мають серйозно відноситись до проповіді, щоб церква жила. Найкраща музика – це шелест сторінок Біблій, які люди принесли з собою і відкривають, щоб читати. Бо «віра від слухання». Ісус казав «дослідіть Писання…, бо вони свідчать про Мене». Слово Боже преображає. Душа потребує Слова Божого, а не інформації. І третє – в цьому домі має бути атмосфера щирої любові. Бог є любов. Тут люди мають відчувати, що їх люблять і приймають. Світ увірує, якщо ми будемо любити Бога і один одного. В час егоїзму є церква, де все по-іншому, де служать, допомагають, підтримують. Цей дім має бути відкритим для УСІХ. Незалежно від статусу, положення, національності. Бог хоче чути молитви за владу, народ, сусідів, рідних і Він відповідатиме.

Михайло Андрійович вручив цінний подарунок від Обласного Об’єднання – Біблію великого формату. Це подарунок і на згадку і для користування.

Георгій Авдійович коротко зачитав певні віхи історії церкви. Першим віруючим в с. Жобрин був Верчинський Яків Артемович (1887-1981). Пізніше покаялась його дружина Антоніна Антонівна.  Їх доньки (Степаніда 1922 р.н. та Надія 1930 р.н) теж увірували (Надія Яківна була серед присутніх.) До цього віруючі за будь-якої погоди і пори року відвідували зібрання в селі Дюксин, що 2,5 км. Вдалось дізнатись ще декілька імен віруючих – це Гладун Галина, Столярчук Анастасія Василівна, Столярчук Люба Опанасівна, Столярчук Сергій Степанович (1963 р. хрещення). Це батьки нинішніх членів церкви, що зуміли зберегти і передати віру своїм дітям. Церква в селі Жобрин була зареєстрована в 2002 році і збирались вдома по четвергах у брата Олександра Столярчука (диякона церкви). З 2009 року служіння пастора виконував Гончук Володимир Миколайович (з с. Дюксин). Будівництво розпочалось в 2009 році. Було багато сумнівів чи розпочинати, так як церква маленька, всього 25 членів, але вирішили розпочати цю Божу справу і з довірою, що Він подасть все необхідне. З Божою допомогою і завдяки невтомній праці і щирій жертовності багатьох братів і сестер, будівництво завершилось. З 2012 року служіння пастора передали Яремчуку Георгію Авдійовичу. Будівництво Царства Божого триває в цій місцевості: проводяться дитячі табори, є Недільна школа. І Бог додає спасенних. Бог будує Свою Церкву. І її ціль донести людям істину про Голгофу. А саме: що сталось там, для чого сталось і яке відношення особисто кожної людини до цієї події. «Так бо Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто увірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Диякон церкви Олександр Столярчук сказав декілька слів про те, що йому свого часу довелось зробити вибір, про який він нині не шкодує, вибір залишитись тут і працювати для Господа. Він побажав, щоб в цьому домі завжди лунали християнські пісні, сміх дітей, проповідь Слова Божого, щирі молитви.

Заключне слово виголосив пастор церкви ЄХБ с. Дюксин Віктор Петрович Бобровнік. Він зачитав текст із Євангелії від Матвія 5:14-16 «Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори... Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.» Церква – це місто на горі, яке видно з усіх сторін, яке вище від світу. Церква – це світло, що світить усім. І як писав апостол Павло до Тимофія «церква – це стовп і підвалина істини». Слово Боже незмінне, як і Сам Бог. Люди зневіряються, тому їм потрібно донести це світло істини. Багато людей гине, а Слово Боже веде в життя вічне. Місія Церкви триває допоки Ісус не прийде. І серце радіє, що тепер місцеві брати і сестри мають затишний дім, куди Бог приведе ще багато душ і Дух Святий торкнеться ще багатьох сердець.

Свято завершилось чудовим спілкуванням за смачним обідом.  

Текст і фото - Єгорова Олена