1
Адреса: вул. Видумна, 19, с. Новосілки, Здолбунівський район, 35723
Богослужіння: неділя 11:00, 20:00, середа 20:00
Пресвітер: ВОРОНЮК Михайло Антонович

 Історія  Церкви с. Новосілки Здолбунівського  р-ну 

(Реферат до 90- річного ювілею)

І хто   садить, і хто поливає одне,

І кожен одержить свою нагороду за працю свою!

Бо ми співробітники Божі, а ви

Боже поле, Божа будівля.

1Кор.3:8,9

Є знаменна  віха , або дата в історії українського баптизму – це хрещення першого євангельського віруючого України  Івана Онищенка. Ця подія відбулася 160 років тому  в селі Основа на Херсощині , тут приймав хрещення один із піонерів євангельського руху. Приблизно в цей час зявилися перші віруючі і в нас, на Рівненщині. Перша євангельська громада в нашій області була утворена в с. Залізниця Корецького району. Але найбільшого поширення у наших краях Добра Новина набула на початку минулого 20- го століття. І ця Добра Новина не проминула і наше село. Першими віруючими в селі Новосілки були брати Карпо, Тищук Макар, Таращук Пилип. Вони першими із усіх мешканців села побували на зібранні віруючих німців в с. Степанівка. Прийшовши у своє село, ці чоловіки розповідали про те, що люди, яких вони бачили на богослужінні, відрізняються від інших оточуючих своєю мовою, вчинками, і навіть саме богослужіння проходить зовсім по іншому, ніж у православній церкві. Звичайно, тепер нам приємно усвідомлювати, що такий висновок цілком відповідав Біблії, яка говорить про те, що діти Божі- це «вибраний рід, священство царське, народ святий», що означає відділені від світу.

 Все це було на передодні 1922 року. Першими, хто зацікавився словами братів Карпа, Макара, Пилипа, були Гарбузюк Антон, Мельник Андріан та Во- ронюк Михайло. Пройшло небагато часу, і вони вже самі почали збиратися на зібрання у своєму селі, тобто в Новосілках. Збиралися перші віруючі в домі Тищука Макара, брата Карпа, який до речі, був першим пресвітером, на той час називали «руководящий». На жаль, серед нас вже не має тих, хто міг би згадати прізвище брата Карпа, але його духовна праця не загубилася серед пилу тих років, які минулі. Пізніше пресвітером церкви у Новосілках став брат Таращук Пилип, і в його домі також проводилися богослужіння.

 У 1925 році прийняв святе по вірі водне хрещення брат Антон Гарбузюк і незабаром, десь в 1930 вже він став пресвітером церкви у Новосілках, яка була організована у 1922 році і звершував це служіння до 1976 року. 

У памяті старших членів нашої церкви збереглася ще одна дата. У 1930 році брат Андріан Мельник побудував новий будинок, і через кілька років, десь  у 1932 чи 1933 році зібрання стали відбуватися  в його домі,  для цього він віддав половину будинку. І так було аж до 1969 року. За ці роки церква значно зросла, і хоча ми не можемо зараз з певністю назвати точну кількість членів, але Новосілецька церква була на той час відомою у всій окрузі. Основу церкви слкадали  родини Гарбузюків, Мельників, Воронюків, Гаєвських. У церкві вирувало життя, була Недільна школа, молодіжний хор. Особливо гарним у церкві був хор, яким ревно керував Андріан Мельник.

Церква жила духовним спілкуванням з церквами Плоска, Оженіно, навіть разом проводили співанки на Вишеньках, була тісна братерська дружба з церквами сіл Степанівка, Городище, Здолбунова.

Ще до війни члени церкви планували побудувати молитовний будинок і навіть почали заготовляти будівельні матеріали, виготовляли блоки, але в 1939 роців Західну Україну прийшла Радянська влада. Будівельні матеріали, заготовлені церквою, відібрали, і з них побудували в колгоспі конюшню та свинарник. А через кілька років нагрянуло нове випробовування Друга Світова війна.

 Після війни багато братів, яків воювали на фронті , не повернулися до дому, але церква продовжувала жити і в неї вливалися нові члени, Зберігся також хор під керівництвом того ж самого регента Андріана Мельника, була в брата Андріана одна особливість, він вимагав хористів вчити псалми напамять і співати в зібранні без нотних збірників. Хор знали не тільки в сусідніх селах, але запрошували і в міські церкви.

В повоєнні роки у церкві сталася ще одна благословенна духовна подія. Брат Попік Анатолій Кіндратович організував духовий оркестр. Брати, які ввійшли до його складу, любили цю справу, але вбачали у своїй грі не захоплення, а щире сердечне прославлення Господа Ісуса Христа. На репетиції збиралися в домі брата Антона Воронюка, який жив на хуторі. Збиралися і в будні, і в неділю в вечері, а закінчували ці сигравки часто пізно в ночі, після чого братам необхідно було добиратися до своїх домівок кому в Новоставці, кому в Сергіївку, кому в Посягву, кому в Степанівку, в Тайкури, а декому  до Рівного. Добиралися пішки, на велосипедах, дехто на мотоциклі. Репетиції відбувалися за будь-якої погоди. Жодне свято Жнив, жодний похорон, навіть весілля у своїй чи в навколишніх церквах не відбувалися без Новосілецького духового оркестру. Музикантів запрошували навіть деякі церкви з сусідніх Хмельницької та Тернопільської областей.Всі, хто памятають ті часи, (а їх залишилося вже не багато), згадують їх з особливою любовю і теплотою, адже це були дні самовідданої праці на Божій ниві, яку Господь щедро благословляв і зрошував рясним дощем.

З 1969 року богослужіння відбувалися на  хуторі в будинку Воронюка Антона. Однак для старших братів і сестер важко було ходити за 2-3км.,

тому невдовзі знову почали збиратися в селі, цього разув оселі Ворон Марії.Там зробили невеличку реконструкціюі проводили богослужіння на

протязі 17 років. Кімната була дуже маленькою і сьогодні згадуючи про це – думається – де ми там поміщалися. Святкували Свята Жнив, ювілеї, приймали гостей, хори. У 1976 році відійшов у вічність один з перших віруючих села і довголітній Божий служитель Антон Гарбузюк. На його місце був обраний Антон Воронюк, який був рукопокладений на пастерське служіння 16 листопада 1997 року і звершував це служіння аж до травня 2001 року, до того дня, коли Господь покликав Свого служителя до Себе.

 Протягом цього періоду чимало членів Новосілецької церкви переїхали жити до міста, але церкву свою не залишали. Віруючі, як і раніше, мріяли мати молитовний  будинок. В цей час померла сестра Тищук Мотря, яка заповідала свій будинок племіннику Гаєвському Павлу. А брат Павло, порадившись зі своєю сім’єю, подарував цей будиночок і земельну ділянку навколо нього для будівництва Дому Молитви. Так 19 березня 1989 року розпочалося довгоочікуване будівництво. Активну участь у цій справі взяли всі члени церкви, хоча в переважній більшості це були люди старшого віку. Брат Анатолій Попик, який залишався членом Новосілецької церкви, хоча жив у Рівному, взяв на себе значну частку праці. План реконструкції та добудови, заготовка і доставка будівельних матеріалів – все це лягло на плечі брата Анатолія. Кошти, яких потребувало будівництво, надходили в основному від членів церкви, але допомагали також і окремі брати, сім’ї, односельчани, церкви, Обласне об’єднання. Будівництво вели лише по суботах. Протягом тижня велася підготовка до відповідних будівельних робіт, а в суботу сходилися, з’їжджалися і дружно працювали. Таким чином за 74 суботи Дім Молитви був побудований. 16 вересня 1990 року відбулося урочисте посвячення нового Дому для служіння Богу.

З 2001 року пастирське служіння в Церкві продовжує звершувати Михайло Воронюк, допомагають йому в цьому брати Гаєвські Віктор та Володимир, та брат Юрій Малик, проводяться богослужіння, буденні ,  святкові, ювілейні.  При допомозі  інших церков проводяться літні християнські  табори, на які приходять всі діти села, хоча іх небагато – в селі десь 35 школярів.

Сьогодні, нашій церкві 90 років, багато братів та сестер, які колись звіщали Слово Боже у Новосілках, тепер у вічності. Але вони залишили добрий слід тут на землі і принесли плоди для Царства Божого. Вони передали факел віри для нас, молодших, і ми, підхопивши його, несемо і донині.