3190033

Особливе духовне свято відбулось 19 березня 2017 року в церкві ЄХБ с. Колодязне, Березнівського району. Не часто відбувається рукопокладення чотирьох братів на дияконське служіння.

На початку зібрання Олександр Іванович Татарчук, пастор місцевої церкви, з хвилюванням і радістю водночас, дивився на молодих братів, їх дружин, діток, всіх присутніх і ділився істинами Слова Божого із тексту книги Числа 11:10-17, де йдеться про Мойсея, його переживання за народ, якого було більше 600 тисяч тільки чоловіків. Мойсей знемагав під цим тягарем, відкривав Господу своє серце і Господь дав йому добру пораду: вибрати сімдесят старших, на яких Він дасть Свого Духа і вони носитимуть із ним тягаря. Служити людям нелегко, нелегкий час, коли стираються грані святого і грішного, коли важко донести істину, але Бог ніколи не полишає вірних служителів, які розуміють і чинять Його волю. І в місцевій церкві Бог поставляє дияконів, щоб краще піклуватись про Його народ. Порядок в церкві залежить від усіх і від кожного.

Михайло Андрійович Ільюк, заступник голови ООЦ ЄХБ, зазначив, що крім Різдва, Пасхи, Трійці, є ще два великих свята церкви – це хрещення і рукопокладення служителів. Ісус казав: «тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Від Матвія 9:38). І ця місцева церква молилась. Прийшов день, час і Бог поставляє служителів. Але не потрібно на цьому зупинятись, потрібно продовжувати молитись, щоб церква зростала, люди каялись і потрібні були ще служителі: вчителі Недільної школи, диригенти, керівники молоді, місіонери, проповідники, пастори.  Михайло Андрійович згадав, що у свій час він теж був дияконом і це служіння залишило в його душі найтепліші спогади. Це служіння давало можливість нести благодать Божу туди, де був біль, самотність, проблеми, сльози, біда. Переповнювала радість від того, що Бог використовує тебе, щоб нести Його любов потребуючим. Часто людям потрібно просто, щоб їх вислухали, побули поряд. Сила церкви в тому, щоб радіти з тими, хто радіє і плакати з тими, хто плаче.

Далі Михайло Андрійович звернувся до церкви нагадавши слова із Листа до Євреїв 13:17-18: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне. Моліться за нас…». Перше, церква має слухатись, коритись наставникам.  Бог ставить служителів, їх треба слухати. Проблема послуху – вічна проблема. Щоб брати з радістю служили, а не зітхаючи, бо це для церкви не корисно. Так говорить Слово Боже. Друге, яким би сильним не був служитель, він завжди потребує молитовної підтримки церкви. Це цінне для служителя, коли хтось частину свого молитовного часу посвячує молитві за нього. Постійно відбувається духовна битва, тому потрібно молитись за служителів, їх сім’ї, дітей, здоров’я. Моліться вдень і вночі. Якщо слухаємось, молимось, тоді відбудеться, третє, удосконалення: «Бог же миру…нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі…» (20-21 вірші). Рівень досконалості - «як досконалий Отець ваше Небесний». Реформація відбувається спочатку в серці, потім в церкві, а потім в суспільстві. І, четверте: всі права служителя в слові «благаю» (22 вірш). В ньому зміст смирення, впокорення. Отже, якщо церква слухається, молиться, вона буде удосконалюватись, з нею буде Боже благословення.

Володимир Павлович Шемчишин, заступник голови ВСЦ ЄХБ, поділився про те, як Бог закликає на служіння, в чому саме полягає дияконське служіння і що таке рукопокладення. Текст із Першого листа до Тимофія 1:12 «дякую тому, хто зміцнює мене, — нашому Господеві Ісусові Христові, що відніс мене до числа вірних, поставивши на служіння». Поклик на служіння це дар Божої благодаті. І в Старому Завіті і в Новому Завіті описано багато прикладів, коли Бог вибирає окрему людину для конкретної справи у визначений час. Бог бачить серце, вибирає, готує, зрощує. Питання служіння вирішує Господь, церква і ті, кого вибирають. Вимоги до духовного стану пастора і диякона однакові. На відміну від диякона пастор має бути ще і вчителем. Дев’яносто вісім разів в Новому Завіті  написане слово «диякон». Отже, це служіння є важливим і це велика відповідальність. Це турбота, підтримка, приготування – це практичне життя церкви. Диякони втілюють в життя вчення церкви.  Пастор відповідатиме за те, чого він навчає, а диякони як вони це втілювали. Брати-диякони мають доглядати за церквою, вони мають знати людей, їх потреби, допомагати практично вирішити ті чи інші проблеми. Церква відрізняється від інших груп людей. За приклад візьмемо Єрусалимську церкву. Апостоли багато навчали народ, але було багато праці, щоб впровадити це вчення в життя. Немає сенсу чогось вчити, якщо це не практикувати. Диякони мають бути випробувані, щоб їх знали люди і приймали, сповнені Духа Святого і сповнені Божої мудрості, бо всі люди мають різні потреби. Дружини мають бути такі як описано в 1 Тим. 3:11 «поважні, не обмовливі, тверезі та вірні в усьому». Життя служителя – це життя на виду у людей. Тому мають бути взірцем для інших. Рукопокладення пов’язане із старозавітною системою жертвоприношень. Коли людина клала руку на голову тварини відбувалось її ототожнення з цією жертвою. Це форма ходатайства перед Богом. Рукопокладення - це визнання того, що вже Бог здійснив в житті братів: вони увірували, Бог їх виховав, вибрав, вони пройшли випробувальний термін. Це прийняття обов’язків і відповідальності доглядати церкву, втілювати вжиття вчення. Це молитва про продовження дії даної благодаті Христової в житті цих братів і через них на життя тих, хто прийде після них.

Коротке побажання із 1 до Солунян 5:12 «Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами». Далі відбулась молитва з покладанням рук, яку звершили Ільюк М.А., Шемчишин В.П. і Татарчук О.І.  Потім дияконам і їх дружинам вручили подарунки і всі охочі щиро, від серця, вітали їх словами підбадьорення. 

 

Олена Єгорова