Адреса:  Вул. Садова, с. Колодязне, Березнівський район, 34661
Богослужіння: неділя 10:00, 18:00, середа 18:00
Пресвітер:
               ТАТАРЧУК Олександр Іванович

-----------------------------------------------

Історія церкви ЄХБ с. Колодязне

«І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог Твій, вів тебе нею…»

Церква в селі Колодязне була заснована в 1924 році. На початку 20-х років євангельську звістку для наших односельчан принесла одна сім’я віруючих німців, яка на той час жила в селі одного господаря. У хатині цього господаря німці доносили до простого люду Євангеліє в простоті і щирості, читаючи їм Слово Боже. Односельчани з цікавістю приходили слухати про Боже спасіння і багато з них незабаром увірували в Господа Ісуса Христа. Першими віруючими в селі стали Мелянчук Костянтин, Мамчур Остап, Жабчик Самуїл, Павлішин Данило, Татарчук Григорій, Боровець Юхим, які в 1926 році прийняли святе по вірі водне хрещення. У 1927 році році першим пресвітером був обраний Мелянчук Костянтин. В період з 1930 року по 1927 рік богослужіння проходили в хаті брата Павлішина Нестора Купріяновича. В цей час Слово Боже ще більше поширювалося, його стали проповідувати місіонери Печнік Роман, Печнік Петро, брат із села Гурби, Щавлінський Віктор, а також брат із Росії Самоукін, який був на той час пресвітером у церкві с. Залізниця, Корецького району. У 1933 році перший пресвітер Мелянчук Костянтин виїхав на постійне проживання в с. Сторожів, Корецького району і тому пресвітером був обраний Мамчур Остап Шебестіянович. У 1935 році був організований молодий хор із братів і сестер віком від 14 до 18 років, який виконував євангельські пісні. У цей час стали приїжджати навчати співу брати регенти Кучер Микола, Андрощук Антон і Бичковський Сергій із Рівного. А в 1939 році у березні були вже організовані регентські курси, де за вчителя співів був брат Андрощук Антон, а вчилися місцеві брати Гурінчук Іван і Татарчук Іван, а також Огородник Тихон із с. Поляни. У 1937 році була куплена хата Бабака Якова під молитвоний будинок. Церква в цей час нараховувала вже більше 30-ти членів.

Та недовго раділи віруючі в с. Колодязне, бо в 1939 році прийшла в польський край Радянська влада і вже через рік Дім молитви був забраний під приміщення сільської школи. Богослужіння стали проводити по хатах. На початок війни вже багато з односельчан покаялися і прийняли Господа Ісуса Христа в своє серце. Це Гурінчук Іван, Гурінчук Петро, Зубчик Антон, Жабчик Іван, Карпінський Петро, Рибачук Тит, Павлішина Ярина, Паламарчук Ксенія та інші. Почалася війна, яка не проминула й віруючих, але брати й далі несли односельчанам Божу звістку спасіння, звіщаючи про Господню любов. Німецька влада заключила договір на півтора року дозволу проводити богослужіння в Домі молитви, де разом з тим була і школа. Богослужіння проводилися в четвер і суботу ввечері, а також два рази в неділю, так що за партами в будні дні сільські жителі навчалися читати і писати, а народ Божий і бажаючі спасіння, у визначені дні - євангельської науки. У 1944 році молодші брати змушені були йти на війну, і в церкві залишилися лише старенькі брати, але Божа справа не була залишена. У цей важкий час у 1943 році вступили з заповіт з Господом через святе водне хрещення Мамчур Надія, Павлішина Олександра, Боровець Тетяна, Мелянчук Зіна та інші. У 1944 році пожежа зруйнувала покрівлю Дому молитви, але Радянська влада дозволила зробити ремонт і Дім молитви був накритий спочатку соломою, а потім шифером. В цьому році місцева церква була зареєстрована.

У післявоєнні дні люди нашого села жили бідно, була забрана власна земля і сільськогосподарський інвентар, але багато з них шукали щастя не тільки для плоті, але й для душі, бо голос Божий лунав до них. Кожного року нові люди віддавали свої серця Господу і серед них: Мамчур Володимир, Боровець Федір, Жабчик Надія і Карпінська Віра. У 1958 році був звільнений від обов'язків пресвітер Мамчур Остап і пресвітером обрали Татарчука Івана Григоровича. Потім настали важкі часи для християн – 60-ті роки. Дім молитви відвідували представники влади, які чинили різні перешкоди. Незабаром всі молитовні будинки в районі були забрані і закриті. Останнім, у грудні 1963 року року був закритий і забраний Дім молитви в с. Колодязне. Проте церква вистояла і по Слову Господа Ісуса Христа ворота пекла її не здолали. В цей час в церкві регентське служіння ніс Гурінчук Іван, а дияконами були Боровець Федір і Боровець Олександр. З 1963 по 1989 рік богослужіння проводилися в хатах Павлішина Нестора, Боровця Юхима, Жабчика Петра, Татарчука Івана, Рибачука Тита і Жабчик Надії. Брат Татарчук Іван Григорович виконував обов’язки пресвітера у важкі атеїстичні часи 60-х, 70-х, 80-х років, але завжди в цьому йому допомагав Бог. Багато разів влада штрафувала пресвітера за хрещення новонавернених душ, відключала електроенергію від хат, де проводились зібрання.

Настав 1985 рік – рік особливого великого благословення. Бувало так, що каялися під дією Духа Святого і Слова Божого по 4 душі за одне богослужіння. У цей рік вступили в завіт з Богом через святе водне хрещення 25 душ, серед яких і теперішній пресвітер Татарчук Олександр Іванович, диякони Дзюба Володимир Васильович, Зубчик Федір Антонович і регент Переходько Яків Степанович. Багато односельчан прийшли до річки Случ, щоб подивитись цю священнодію, а також послухати Слово Боже, а Бог продовжував далі стукати у тверді серця людей.

У 1989 році за клопотанням церкви райвиконком прийняв рішення про повернення Дому молитви общині ЄХБ с. Колодязне. Після капітального ремонту через рік знову почалися богослужіння. У 1997 році через похилий вік був звільнений від обов'язків пресвітера Татарчук Іван Григорович і далі це служіння поніс його син, Олександр, якого обрала на це служіння Колодязненська церква. У 1998 році були рукопокладені на служіння пресвітера татарчук Олександр Іванович, а на дияконське служіння Рибачук Олександр, Дзюба Володимир, Зубчик Федір і Павлішин Володимир.

У 1999 році церква вирішила будувати новий Дім молитви. Бог почув молитву Свого народу і дав дуже гарну, вигідну земельну ділянку. Із Божим благословенням, молитвою до Всевишнього це будівництво розпочалося 8 грудня 1999 року. Всі брати і сестри з великим бажанням при Божій допомозі розпочали зводити святу будівлю. Бог послав теплу, сонячну погоду, незважаючи на початок зими і ще до нового 2000 року був зроблений фундамент і цоколь. Сам Господь керував працею на будівництві і Він схиляв серця керівників місцевої влади, а також районної і обласної влад, щоб і вони допомагали віруючим у справі зведення Дому молитви. Всі чотири роки Бог давав фізичні і духовні сили всім братам і сестрам працювати на будівництві і жертвувати фінанси на будівельні матеріали. Поряд з молоддю завзято працювали старенькі брати і сестри і Бог дав внести свою лепту у будівництво. І скоро Божа будівля засяяла високими шестиметровими стінами, що стало її видно в селі здалека, а потім була зведена її покрівля і брати і сестри почали внутрішні роботи, а на порозі вже стояв 2004 рік. У січні 2004 року будівництво нового Дому молитви, при великій Божій допомозі, було закінчено. 4 січня відбулося відкриття і освячення Господнього храму. В цей святковий недільний день в просторому величному Домі молитви відбулося урочисте богослужіння, де братии і сестри, гості, односельчани із щирим серцем славили і дякували Богу. Молитву посвячення звершили брати Нестерук В.В., Корнійчук І.М., Ільюк М.А., Боровець О.В., Татарчук О.І. на закінчення всі брати, а також пресвітер церкви м. Люботин, Харківської області, Мамчур Василь Остапович (син другого пресвітера церкви) привітали церкву з цією подією.

Свято закінчилось піснею «Люблю, Господь, твій дім» у виконанні хору.

За наступні 10 років, Бог покликав до вічного спасіння більше 100 душ. Найбільш благословенним був 2010 рік – коли покаялись 18 душ, серед яких Меленчук Олександр, Мамчур Віктор, Переходько Петро, Дениско Оксана, Лафета Галина та інші. Кожний рік церква організовує дитячі табори, де збираються більше 180 дітей сіл Колодязне, Прислуч.

Навесні 2014 року брати і сестри зробили капітальний ремонт всередині Дому молитви і Господній храм засяяв новою красою, але Бог хоче, щоб храм Духа Святого, що в серці кожного брата і сестри, сяяв духовною красою.

З ласки Своєї Бог і сьогодні закликає людей до Себе, даючи їм прощення і спасіння, а в майбутньому – життя вічне.

На 1 грудня 2014 року церква в с. Колодязне нараховує 230 членів. Недільну школу відвідують понад 70 дітей.

Свято з нагоди 90-річчя церкви відбулось 21 грудня 2014 року.

Диякон церкви ЄХБ с. Колодязне,

Федір Зубчик