4Bt2SRazcWc

   Ті  хто  надію  складає  на  Господа,  вони  як  Сіонська  гора,  яка  не  захитається.  Яка  буде  стояти  повік! Пс. 124:1. Як   часто  ми  чуємо  слова  підбадьорення,  слова  Ісуса  Христа: «побудую  Церкву  і  ворота  пекельні  не  здоліють Її»,  і  справді  Христос  говорив  не  про  конфесію,  не  про Будинок  Молитви,  Ісус  говорив  про  вірних  Йому  людей  всієї  планети. Слова  Христа  як  ніколи  актуально  звучали  в  серцях  євангельських  християн  с. Іващуки,  а  також  вихідців  з  цієї  помісної  церкви,  які  були  присутні  на  урочистому  зібрані – святкуванні  95-ти річчя  від заснування  церкви  в  селі  Іващуки,  і  свята  подяки  за  врожай.

Зібрання  розпочалося  з  співу,  молитви «Отче  наш»,  запрошений  хор  з  с. Комарівка (Тернопільська обл. ) в  благоговінні  співав  слова  Ісуса  Христа  наповнюючи  серця  присутніх славою  для  нашого  Господа. Після  співу  присутні  служителі  церков  звершили  молитву  подяки   за  хліб,  воду , за  слово  Христа, а  також  ревно  просили  за  мир,  і разом  з  тим  дякували,  що  нашу  місцевість  оминули  бойові  дії.  Продовжили зібрання  хористи  гімнами  прославлення  та  віршами. Найстарший  серед  служителів  пресвітер  церкви  с. Рідків  Войтишин  Володимир  Денисович  сказав  слово  підбадьорення  і  благословіння  для  церкви. Після  проповіді  і  співу  хору,  слово  було  надано  вихідцям  із помісної  церкви,  які з радістю  і  ревністю  прославляли  нашого  Спасителя  Ісуса  Христа.

Нагадуванням  для  усіх  присутніх став  переказ  історії  Іващуківської  церкви  пастором Войтишином  Степаном  Івановичем:  все  розпочалося  з  декількох  сімей, які  не  задовольнялися  обрядовістю,  а шукали  живого спілкування  з  Ісусом, це  були  брати  Головчуки  Томашко, та  Федір, Панасюк  Іван та  Василь, Залужний  Степан,  Головчук  Яків, Глінскі Євдокія  та  Параскева. Поштовхом  для  них  послужили  німецькі  переселенці,  які  жили  на  сусідніх  хуторах.  Їхнє  побожне  життя  та  порядність підготовили  добрий  грунт,  і  коли в  селі  з’явилися перші  місіонери  Кривальчук  Павло  та  брат Фома  з  церкви  с. Пісників  в  Іващуках  сталося  пробудження  та  покаяння  вище перерахованих  братів  і  сестер,  які забажали прийняти  святе по  вірі  водне  хрещення,  яке  відбулося  19 січня на свято Хрещення  Ісуса Христа.  Так як церква зростала,  повстало питання про обрання пресвітера,  з Божою допомогою на це служіння було обрано  брата  Головчука  Томашка. З співом і навчанням хору на перших порах допомагали німецькі переселенці.  Пізніше за цю справу взявся брат, який народився в Дубенському  селі  Івання та після покаяння служив в Іващуківській  церкві,  розпочавши недільну школу  та  навчання хору. В 1937-38рр. виїхав в Парагвай де за свідченням інших переселенців продовжував служити.  На перших початках зібрання проводилися  під  липою в брата Головчука  Якова та  Панасюка  Івана.  В 1925-26рр. був побудований  Будинок  Молитви  який  прослужив до 1961р. був  відібраний владою і зруйнований.  Після смерті  пресвітера  Головчука  Томашка  служіння в церкві виконували диякони  Берлінець  Григорій  та  Панасюк  Іван (не повернувся  з  таборів, куди був засланий за свої переконання).  У  1944р. пресвітером  було  обрано  Берлінця  Григорія, який ніс пасторське служіння до 1969 року,  і в цьому ж році на це служіння був обраний  Панасюк  Василь Савович, на плечі  якого припали  важкі  роки войовничого атеїзму та всяких принижень  церкви.  У роки  коли Дім  Молитви  був зруйнований,  зібрання  проводили  в  приватних  будинках.  Коли  ж  прийшли часи перебудови,  з’явилася  можливість  побудувати Будинок Молитви.  Будівництво було розпочато в 1990 р. і вже в 1992р. було відкрито новий  Будинок Молитви.  У  1994р. був  обраний,  а  у 1996р. рукопокладений на пресвітерське служіння  Войтишин  Степан  Іванович,  яке  виконує  до  сьогодні.  З 90-х років  в церкві  проводиться  недільна  школа,  молодіжне  служіння  та  сестринська  молитва.  Церква  с. Іващуки   виростила  багатьох  служителів, які служать  в різних церквах  України та за кордоном.  У  наш нелегкий  час  ми  можемо  зі  сміливістю сказати: «до цього місця допоміг нам Господь».  На  сьогоднішній  день  церква  налічує  56 членів  і  переживає проблеми  притаманні   церквам  нашого  сьогодення.

Святкове  зібрання  тривало  близько  4-х годин.  Як підсумок  свята пролунала  проповідь  єпископа  церков  ЄХБ  Рівненської  області  Василя  Басараби.  Зібрання закінчилося  загальною молитвою  і  привітанням  від обласних церков.

Найважливіше  завдання  помісної  церкви - бути  світлом і живим свідком Ісуса Христа в світі гріха і зла, очікуючи Його славного другого приходу.