IMG 9114

Рукопокладення Олега Нисинця на дияконське служіння 5 лютого 2017 року у Першій рівненській церкві відбулося рукопокладення на дияконське служіння Олега Нисинця. Священнодію звершували голова ООЦ ЄХБ Рівненської області Василь Захарович Басараба і пастори помісної церкви - Олександр Георгійович Приходько та Василь Митрофанович Новосад.

В унісон сердець присутніх на початку зібрання прозвучав загальний спів «Люблю Твій, Боже, дім». Першу проповідь виголосив один із пасторів помісної церкви – Микола Миколайович Гаврилюк. Він говорив на тему посвяченості Богові на служіння, акцентувавши увагу на тому, як ми ставимося до служіння, дорученого нам: повністю віддаємося для нього чи виконуємо його  абияк. Брат Микола підкреслив, що неважливо – пресвітер ти, диякон, хорист чи твоє служіння полягає в тому, щоб доглядати за порядком у Божому домі, тримати його в охайності, доглядати за хворими чи відвідувати їх, – ти повинен робити це як для Бога. 

Пізніше хор виконав пісню: «Ми руки покладаєм на вибранця Твого» і церква молитовно налаштувалася  до звершення священнодії. Голова ООЦ ЄХБ Рівненської області Василь Захарович Басараба дав настанову брату Олегу як диякону церкви. Охарактеризувавши його як гарного служителя на Божій ниві, так як тривалий час разом із ним звершує служіння в ООЦ ЄХБ Рівненської області, все ж зауважив, що «служіння диякона має свої особливості, і їх конкретизує Священне Писання. Їхнє виконання принесе благословення як церкві, так і служителю». Прочитавши біблійний текст  із 1 Послання до коринтян,  Василь Захарович звернув увагу на 9-й вірш: «…якщо будуть бездоганні». «Це не просто слова, – наголосив він, – а стан, в якому повинен перебувати Божий слуга». І продовжив: «Деякі зовсім неправильно стверджують, що їх не турбує думка інших про себе, головне, що про них думає Бог. Ми, зокрема служителі, повинні мати гарне свідчення від інших, і тоді не матимемо докорів у служінні». Пастор побажав братові Олегу страху Божого, Його мудрості і відданості у служінні.  А дружині Олега – Ірині – побажав підтримувати служіння свого чоловіка, розуміти його і бути мудрою богобійною дружиною.

Після молитви посвячення сестра Руслана Корольчук як побажання і настанову від церкви прочитала вірш Людмили Жакун:  

Одне з перших практичних у церкві служінь,

Одна з óзнак любові й смирення –

Турбуватись про церкву в час миру й гонінь,

Про її чистоту і про вчення.  

За столом послужити, подбати про хліб,

Про поживу тілесну й духовну,

Щоб в потребах земних забезпечити всіх

І засвідчить про віру коштовну.  

Коли в церкві диякон – це Божий слуга,

Не занéдбані вдови і діти,

Тоді в літніх людей недостатку нема,

Бо спішать їх любов’ю зігріти.

Коли в церкві диякон – наставник і брат,

Він – взірець поколінню молодших,

Бо в побожнім житті все складається влад,

Бо із Богом в стосунках хороших.  

Дай вам, Боже, наснаги служити для всіх,

І слабкого у вірі наставить.

Хай Господня любов на дорогах земних

Крила віри зміцнить і розправить!

Після рукопокладення Олегу Нисинцю вручили свідоцтво, яке засвідчує про рукопокладення на диякона, і книги для духовного збагачення. Дружині ж, як належить жінкам, подарували квіти та книги для щоденного вивчення Слова Божого. Опісля вітали служителі, хористи, друзі і члени церкви, пообіцявши молитовно підтримувати служіння брата.

Після урочистої частини у церкві відбулося причастя, у якому Олег Нисинець взяв участь уже як диякон церкви.