DSC 1988

Останнім часом багато думаю про вдячність. Можливо зі мною погодяться дехто з батьків, що діти інколи зовсім не виявляють цієї хорошої і потрібної риси, і, зазвичай, для нас, дорослих, це приносить неприємний ниючий сум на серці, адже так хочеться щоб чадо зрозуміло скільки всього ти йому даєш, і оцінило твою опіку.

Взагалі, чи вдячний ми, українці, народ? Скільки разів ми дякуємо продавцеві в магазині, чи водію у маршрутці? Хтось скаже, що вони роблять свою роботу, тож чому ми повинні їм дякувати за це? Не раз помічала, що люди полюбляють вживати фразу «Слава Богу» коли щось стається на добре. Та чи вкладаємо ми справжній зміст у ці слова? Чи вдячні ми Небесному Отцю, чи віддаємо славу Тому, в чиїх руках повна влада, з чиєї святої волі з'являється усе хороше у нашому житті.

«Дякуйте Господу, Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!» - ці слова неодноразово зустрічаються на сторінках Біблії. Апостол Павло у першому посланні до  Солунян також говорить про вдячність: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі». Ми, земні батьки, очікуємо вдячності від наших діток, і наш Отець прагне того ж від своїх любих дітей.

Восьмого жовтня у нашому місті Костопіль, на майдані ім. Тараса Шевченка, відбулося Свято подяки нашому Господу за усі ті благословення, які Він щедро дарує нашому краю. До підготовки свята долучилися та прийняли у ньому активну участь найбільші протестантські церкви міста. Лунали пісні, молитви та проповіді на славу Божу, і усе це відбувалося у центрі міста,  за що ще раз і ще раз хочеться дякувати Господу, адже саме Він дає такий тихий мирний час та свободу проголошувати Його Святе Ім'я.

Вірю, що кожна людина має за що подякувати Богу. Не дивлячись на часом нелегкі обставини, Бог завжди опікується своїми дітьми. Дуже хочеться, щоб вдячність поселилася у серці кожного українця, щоб Свято подяки  збирало на площах міст все більше щирих людей, тих, хто розуміє, Хто насправді керує життям, Кому належить уся слава, Кому Єдиному слід вклонятися та приносити подяку і хвалу.