IMG 3507

24 березня 2018 року відбулась щорічна обласна пасторська конференція за участю голови ВСЦ ЄХБ Валерія Степановича Антонюка та Першого заступника Ігора Олексійовича Бандури на тему «Наступне покоління в служінні». Понад 200 братів із 99 церков області приїхали аби побути в спільній молитві, почути проповіді, щоб підбадьорившись, продовжувати служити і поступово, виховуючи молодих служителів, передавати служіння в руки наступного, молодого, покоління.

На початку зі словами вітання до всіх присутніх звернувся перший заступник голови ООЦ ЄХБ Микола Георгійович Чайка, який нагадав братам, що є Один Святий, Живий, Всемогутній Бог. Його атрибути, вимоги і стандарти незмінні. Служителі часто дивлячись на те, що відбувається навколо, можуть впадати у відчай, але варто дивитись на Христа, очікувати нового неба і нової землі. Христос не змінився, тому і Церква має відповідати Його очікуванням.

Після молитви відбулась коротка презентація служінні Альянсу «Україна без сиріт», девізом якого є слова: «Доторкнись до дитини – зміни майбутнє». Наводились цифри статистики і методи, як кожна місцева церква може долучитись до цього важливого служіння.

Проповідь Ігора Олексійовича Бандури розкривала тему «Недооцінена ознака Божої Церкви». Текст із книги Дії Святих Апостолів 9:31 говорить: «А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.» Перші християни ходили, тобто це був їх спосіб життя, в страху Господньому. Бог знав кого Він обирає. Ми обмежені у всьому, але Він покликав, і це не є перешкодою для Нього творити Свою справу на землі. Проблеми починаються тоді, коли ми забуваємо, що ми інструменти. Можемо намалювати собі уявну шкалу, на обох кінцях якої є точки «Життя за духом» і «Життя по плоті». По суті життя - це є балансування між цими точками і ми робимо вибір, до якої з точок ми ближче. Можемо почати за духом, а закінчити плоттю. Фундамент один – Христос. Але кожен будує. І Божий вогонь випробує «матеріали»: золото, срібло чи дерево і солома. Треба мати страх Господній, розважливість, берегти головне, змінити другорядне. Страх Господній береже. Христос був повний благодаті і істини, до Нього тягнулись люди, хотіли бути поряд, але разом з тим залишали гріх, оскільки Христос не йшов на жодні компроміси. Такою має бути Божа церква. В Ній Божа любов, яка виявляється до людей і страх Божий, благоговіння, наповняють серця. Просто, доступно дотикатись до сердець. Згадали історію про чудову ловитву риби. Які слова вигукнув Петро, коли усвідомив, Хто проповідує з його човна і Чиї Слова мають могутню силу. Страх Божий очищає - 2 Коринтян 7:1, дає усвідомлення хто ми є – Римл. 8:15, 2 Тим. 1:7, наставляє нас як маємо жити 1 Петра 1:17.В стосунках з Богом любов, страх і послух нероздільні поняття, що мають одне значення. Якщо любиш, підкоряєшся, боїшся засмутити.Правдива благодать тішить. Люди тяжіють до крайнощів, тому не слід применшувати страх і навпаки посилювати його. Боятись втратити відчуття Божої присутності. Буденне може витіснити священне із життя, або священне буде у всьому в житті. Маємо зрозуміти, що йдеться не про форму, а про суть. Молитва, проповідь, уроки в Недільній школі, наші спільні зібрання, спів, піст, служіння – «все як від Бога, перед Богом і у Христі». Перша церква ходила в страху Божому. Зростаюче усвідомлення того, що Бог в нас, з нами, через нас діє, щоб являти Себе, щоб люди зміцнялись у вірі. Він упокорює нас.

Після короткої перерви, до конференції звернувся зі словом Валерій Степанович Антонюк. Він ділився роздумами про служіння, якими мають бути служителі. Зауважив, що страху Божого в семінарії не навчать, його неможливо отримати в  спадщину або здобути з досвідом. Страх Божий в першу чергу мають демонструвати пастори, диякони.Нагадав текст із книги пророка Ісаї 66:2 «дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом.» і також 1 Петра 5:1-10 «Тож благаю між вами пресвітерів, співпресвітер та свідок Христових страждань, співучасник слави, що повинна з'явитись: пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно, не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір.А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави. Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать! Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!...А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує.» Бог регулює «сезони» для церкви, коли сіяння, коли жнива, були часи гонінь, зараз часи свободи в нашій країні. Все це впливає, кладе відбиток на життя церкви.

Виклики, які стоять перед пресвітером:

Мати гідне ставлення до Церкви Ісуса Христа. Чи воно критичне, цинічне, зневажливе? Чи варто нагадати собі про природу церкви - Ефесян 1:22-23. Бог працює через Церкву. Вона цінна, викуплена дорогою ціною.

Позиція слуги в церкві Христовій. «не пануйте, а будьте за взір» - каже апостол Петро, «наглядайте». Служитель має зростати до рівня слуги, а потім раба. Єдність Тіла Христового.

Єдність і співпраця. Апостольський дух пасторського служіння – це коли служителі, діляться, допомагають, підтримують, не прагнуть незалежності і автономії. Братерство – це духовні зв′язки, це стосунки впливу і співзалежності.

Біблійні методи управління Церквою чи самоуправство.

Компроміси з гріхом. В Посланні до Тимофія описано, яким має бути єпископ.

Підготовка служителів. Людям, які входять в служіння необхідно показати гідний приклад. Має бути батьківство, наставництво, учнівство, виховання. Служитель має виховувати служителя.

«Коли явиться Архіпастир, то одержимо нев′янучого вінка слави!» Пасторство – це на все життя. Церква до часу підхоплення – це найцінніше що є на землі. Це перемінені душі людей, які зростають в образ Ісуса Христа. І Божі служителі в цьому процесі є важливим інструментом в руках Всемогутнього.

Заключне слово сказав голова ООЦ ЄХБ Василь Захарович Басараба, закликавши всіх братів переглянути своє життя і служіння, зростати в Слові, шанувати Церкву, сповнятись Божим страхом. «А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, і Бог любови та миру буде з вами!»(2 до Коринтян 13:11)