IMG 4721

25 березня 2018 року в церкві с. Боремель відбулось рукопокладення на пасторське служіння Фидрика Віктора Леонідовича, який до цього був дияконом місцевої церкви.

Священодію звершували: голова ВСЦ ЄХБ  Антонюк Валерій Степанович, перший заступник голови ООЦ  ЄХБ Чайка Микола Георгійович та заступник Ільюк Михайло Андрійович.Зібрання розпочинав брат Микола Георгійович з тексту із Першої книги Самуїла 3:10. Він говорив про те наскільки важливо чути голос Бога, про те, що потрібно налаштовувати свій слух, щоб чути Христа. Чути куди мене кличе Господь! Як і що мені далі робити… Дуже важливо мати контакт, спільність з Господом. Наводив приклад апостола Павла, який керувався голосом Господа все своє служіння.

Наступним проповідував брат Михайло Андрійович на  текст із Послання до Євреїв 13:17-21. Було звернення, що має робити церква по відношенню пастора, а це три речі: Слухатися. Гріхопадіння почалось з непослуху. Наслідки непослуху, м’яко кажучи, плачевні… На служіння людину ставить Бог. І для нас, для церкви, корисно слухатися пастора. Молитися. Церква повинна молитися за пастора. Ап. Павло говорить: «Надто прошу це робити…»  Коли разом, і навіть коли ходять один до одного в гості, то і там повинні виділити хоч одну хвилинку, щоб помолитись за пастора. Бог миру вас удосконалить. Бог миру нехай вас удосконалить в кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його. Проблема християнства – немає духовного росту, немає удосконалення. Потрібно преображатись. 

Брат Валерій Степанович давав настанови на служіння брату Віктору та його дружині Наталії на основі тексту Першого послання до Тимофія 3:2-7.Бездоганий. Бездоганий – це не ідеальний. Ідеальних немає.  Він говорив про те, що у брата Віктора має бути повна посвята. Про те, що має бути постійний зріст. Служитель постійно змінюється і зростає! Говорив про те, що не буде легко, але це служіння благословенне, бо Сам Бог ставить на цю працю і дає бачення і силу.Святкове служіння відвідав хор Пісниківської церкви. В кінці служіння були привітання від: братства, церкви, дітей, рідних, а також братів пасторів сусідніх церков: Леоновець Олег, пастор Демидівської церкви і Хомич Богдан пастор церкви с. Хрінники.  

Син Віктора Фидрика, Давид, сказав про свого тата наступне:1 . Для мене він був і є прикладом віри та служіння, він не популярний спікер, не відомий проповідник, він ніколи не ганявся за званням і славою.  Для мене він є завжди простим і щирим, тим, хто любить людей, любить не тільки на словах - він служить їм! Наш дім завжди був відкритим, у нас жили люди зовсім не близькі нам, жили не день-два, жили роки... Він піклується про людей! 2. Він служив не в популярних місцях, часто ділився тим, що у нас було, він ніколи не був скупим. Він любить людей!  3 . З самого малку він разом з мамою закладали в нас християнські цінності, кожного ранку ми маємо молитву і читання Біблії разом, разом ходимо до церкви, довгий час я не розумів для чого це все... Тепер розумію. Він хоче для нас кращого. Він любить сім'ю!  4. Цієї неділі його рукопокладали на пастора, радий за нього і пишаюсь ним. Він не ідеальний і не святий, але точно знаю, що для нього це не просто звання, це стиль його життя! Він любить людей! Він любить Бога! Мій тато - пастор!