imageedit 6096227191

18 листопада 2018 року церква в селі Переділи, Рівненського району, відзначала 90-річчя з дня заснування та Свято Жнив.

На початку зібрання всіх присутніх привітав пастор церкви Олександр Марковський.

Після чого хор церкви с. Посників виконав молитовну пісню «Я молюсь, Україно, за тебе».

Брат Сіліч Юрій зачитав історію церкви, згадавши про всіх братів служителів-пресвітерів.  

Після чого хор заспівав «Дев′яносто минає, як тут церква стоїть».

Історію доповнив брат Олександр, онук колишнього пресвітера Віталія Миронюка, згадавши моменти і риси характеру служіння свого дідуся.

Потім чоловічий хор заспівав пісню «Христова Церква».

Друга частина зібрання була присвячена вдячності Богові за врожай.

Пастор церкви с. Новоселівка Іван Циганюк прочитавши із книги Об′явлення 14:14-16, звернув увагу на Господні жнива. Божий серп завжди в дії був і буде, творячи історію. І в майбутньому звершить своє правосуддя. Його доповнив пастор церкви с. Сухівці Григорій Музика. Пастор Першої Рівненської церкви Василь Новосад прочитав із Євангелії від Луки 13:1-9, згадавши і про історію церкви і про важливість плідного життя кожного служителя і кожного члена церкви.

На закінчення перший заступник Голови ООЦ ЄХБ Микола Чайка, прочитав із Псалма 136:1-3, 23-26. Нам завжди є за що дякувати Господу: за те, що стільки років тут сіялось і сіється Слово Боже, за тих служителів, які долали десятки кілометрів із Посникова і несли вістку спасіння в Переділи. Особливо жертовним було служіння братів Петра Мельничука та Василевського.

Маємо дякувати з Богові за Його доброту і безмежне милосердя, за благословення духовного і фізичного життя. З Його небесної скарбниці ми отримуємо і спасаючу благодать і хліб, сонце і дощ вчасно (Дії 14:16-17). Доки ми на землі живих – ми користуємось цим. Людям доступне прощення гріхів і Божа благодать, але життя людини обмежене в часі, тому потрібно поспішати, щоб цього не втратити, бо після смерті це буде недоступне.

Від Обласного Об′єднання брат Микола Георгійович Чайка вручив церкві цінний подарунок – Біблію великого формату.

Після проповіді служителі звершили особливу молитву: подяки за хліб і врожайний рік, за служителів, і просили благословення на майбутнє церкви.

01

02

03

04

05

06

07

08

09

Коротка історія церкви

Церква – криниця живої води. Сьогодні ми – церква, зі своїми радощами, труднощами, зі своїми плодами на духовній ниві. А перед нами були відомі і невідомі брати і сестри, які молились за наступні покоління, щоб нащадки прийшли до Господа. Хто ж вони, хто стояв біля витоків церкви в Переділах?

Ми маємо скупі рядки історії. Завдяки місіонерству Артема Мельника з′явились групи євангельських віруючих в Мощаниці, Звірові, Покащеві, Малеві, Дорогостаях та Переділах, які деякий час діяли як філії Пісниківської громади євангельських християн. Потім на благовісницьке служіння посвятив себе Іван БАрчук. Звіщав Боже слово в Жорнові, Сатиєві, Переділах. Люди збиралися по хатах. Це був 1926 рік. Кількість людей, які збирались в Господнє ім′я щораз зростала. Тоді домовились збиратися в клуні господаря Семенюка, що сам запропонував її для Божої справи.

В 1928 році відбулось святе за вірою водне хрещення. Шість чоловік вступили в Завіт з Господом. Серед них були Ксенофонтій Семенюк з дружиною, Повторацький з дружиною, сім′я Волкових, Григорій Федорчук. Першими членами церкви стали вище названі та Іван Тимощук, Мулько Арик, Павло Лукянчук, Цмакилюк Макар, Ткачук Федір з дружиною, Клицюк Анна з чоловіком. Устина та левко Миронюки.

В 1931 році в приміщенні школи Іван БАрчук провів з′їзд молоді, в якому брав участь хор церкви с. Колоденка під керівництвом брата Поліщука. Були присутні Олексій Ничипорук, Гусарук (старші брати області), Кідун з Більова. Церква зростала і в 1936 році налічувалось близько 60 членів.

Після 1936 року служіння пресвітера виконував Федорчук Григорій. Для підсилення служіння церква Пісникова відправляла своїх служителів Мална Макарія, Ничипора Майса, Хому Баласа.Пісниківська церква благословила на служіння брата Петра Мельничук, який звершував божу справу з 1942 по 1946 рр. а з 1946 по 1951 рр служіння пастора прийняв Марк Василевський. Коли відійшов у вічність брат Василевський, на пресвітерське служіння був обраний брат Віталій Устинович Миронюк. Він ніс це служіння до 1989 року. Дияконом був брат Іван з Дядьковичів. Посвятивши себе на Божу справу в роки гонінь на віруючих в тій державі, яка заявляла, що про віруючих можна буде дізнатись лише в музеї. Тієї держави немає, а Церква Божа стоїть і сили адові не переможуть її, як говорив Ісус Христос. Ще за життя Віталія Устиновича для допомоги йому приїжджав брат Федір Сміюн і по смерті Брата Віталія Устиновича члени церкви Переділи обрали брата Федора пресвітером. Аби ширити Царство Боже і примножувати кількість спасенних, брат проводив служіння з допомогою невеличкої молодіжної групи в Сатиєві, Дядьковичах, Перемилівці, Новоселівці, Мошкові.

В 1991 році біля Сатиєва відбулось хрещення, де брат Борис Крищук надавав для семи людей святе по вірі водне хрещення. 7 березня 1993 року будівлю, де віруючі збирались із 1933 року, зруйнував ураган.

Завдяки Божій допомозі, 11 серпня 1996 року було освячено новий Дім молитви. Будучи вже в похилому віці брат Сміюн попросив передати служіння Маласюку Миколі Антоновичу, який з 2002 року звершував це служіння до 2014 року. Брату Миколі активно допомагали брати рівненських церков: Арсенюк Федір, брат Цибульський та інші. Приїздили на служіння також молодь, співочі групи.

З грудня 2014 року служіння пресвітера звершує брат Марковський Олександр Павлович. Господь проявляє Свою милість, історія церкви пишеться, звучить проповідь живого Слова Божого, закликаючи до спасіння в Ісусі тих, хто гине в гріху, щоб ширилось Царство Боже.