В неділю, 24 березня 2019 року в Острозькій помісній Церкві «Спасіння» було свято! Тут часто люди збираються для того, щоб відсвяткувати спільно якусь дату в календарі. Але цього разу свято було особливе – рукопокладання диякона Сергія Моісеєва. Це дійсно особлива людина, яка несе специфічне служіння з особливими людьми. Сергій – директор реабілітаційного центру для алко-нарко залежних. Він задіяний в цьому служінні вже близько п’ятнадцяти років і Церква з радістю довірила йому дияконське служіння.

На свято рукопокладання приїхало багато друзів Сергія: пастори і диякони з інших церков. Кожен з них говорив привітальне слово для Церкви та побажання і настанови для брата. Ведучим святкового зібрання був Цимбалістий Олег, який закликав Церкву до спільного поклоніння та молитви. Темою прославлення була благодать Божа, її багатогранність та краса, якою не можна не захоплюватись.

Першу проповідь до Церкви говорив Басараба Василь Захарович. Слово підбадьорення, яке він зачитав з Біблії, підняло дух всієї Церкви. Дійсно відчувалось в його словах те, наскільки він любить Бога і Його Церкву. Василь Захарович згадав те, як він брав уроки співу і вчитель йому сказав про те, що якщо він хоче в цьому розвиватися, то йому треба співати кожен день. Те ж саме і в служінні, наголосив він і підкреслив важливість посвяти.

Друга проповідь – привітання була від вихідця з цієї Церкви, Нестерука Олександра. Він зачитав місце з Біблії 1 Пет 4:10 «Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті.» Олександр згадував те, як Бог формував його і Сергія в одній команді. Він навів цікаву аналогію відносно служіння своїми дарами: служити - це не коптити а світити.

Привітальне слово також говорив пастор Церкви «Дім Євангелія» Віктор Хромов. Він, як досвідчений служитель говорив про реалії тих, хто служать. «Якщо ти посвячуєш своє життя Господу, ти обов'язково стикнешся з труднощами» говорив він Сергію і Церкві. Текст, який він зачитав із другого послання Тимофія показало реальність цих слів. 2 Тим 2:3 «А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!» - говорив Павло до Тимофія. Побажання для Моісеєва Сергія було таким самим: бути добрим воїном Христа.

Четвертим говорив привітання пастор з Німеччини, Розлуцький В’ячеслав. Він знав Сергія ще до того, як вони обидва прийшли до Бога. Ці спогади наштовхнули нас, як Церкву ще більше захоплюватись Богом, для Якого немає нічого не можливого.

Настанови перед рукопокладанням говорив старший пресвітер Рівненської області Андрій Корнійчук. Пастор проповідував по книзі Левит, книзі для священників. Цікаво, що в тексті який він зачитав ми побачили, що Церкву робить славною Божа слава! Лев 9:23-24 «І ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові. І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на жертівнику цілопалення та товщ. А ввесь народ бачив це, і закричали вони з радости, та й попадали на обличчя свої.» Але на противагу цьому він зачитав наступний розділ, де двоє священників принесли чужий вогонь і Бог відразу відреагував радикально: покарав смертю! «Серцем служіння є серце служителя», підсумував пастор. Говори і роби те, що тобі сказав Бог. Ось основна ідея цього тексту. Ось те що є дійсно важливим для кожного служителя. Проповідник вкінці зачитав діалог Ісуса і Петра. «Чи любиш ти Мене?» - прозвучало питання… Любов до Ісуса важливіша за служіння. Любов до Ісуса повинна бути початком будь-якого служіння.

Після таких настанов та побажань серце всієї Церкви раділо від того, що сьогодні є люди які люблять Ісуса. На сцену вийшли пастори для того, щоб звершити рукопокладання. Сергій та його дружина схилили коліна в молитві, а священнослужителі молились до Бога і благословляли цю чудову сім’ю. Після всіх останнім говорив сам диякон Сергій. Його слова – це були слова вдячності для Церкви. Він дякував всім тим, хто приймав участь в його житті. Його прохання – це було прохання про молитовну підтримку для нього. Щире звернення до громади розчулило всіх своєю простотою і відкритістю.

Ось так просто і по сімейному відбулося особливе зібрання в нашій Церкві, де люди раділи з тими, хто радується. Ми радіємо від того, що сьогодні ще є справжні воїни Ісуса Христа, які не бояться віддати себе на служіння Богу і людям.