16 та 17 червня 2019 року церква у селі Олександрія відзначала подвійне свято – День зішестя Святого Духа на апостолів та 100-річчя свого заснування.В перший день церкву відвідали брати і сестри Кустинської церкви, адже раніше вони були однією громадою.

17 червня на ранковому зібранні церкву відвідали брати Ільчук Павло Захарович, Віктор Опанасович Ніколенко, Василь Захарович Басараба та нинішній голова ООЦ ЄХБ – Андрій Корнійчук.

Ільчук Павло розповідав про історію будування Дому молитви, про всі труднощі і перешкоди, які траплялися на шляху будівництваНіколенко поділився історією наших старших членів церкви, як вони наверталися до Бога і розповів про своє пасторське служіння. Василь Захарович наголосив, що в теперішній час мало цінується свобода проповіді, він нагадав про важкі часи гонінь церкви, Андрій Корнійчук наголосив що поки ми цінуємо кров Христа, поки ми схиляємось перед Ним нашу Церкву ніщо не зруйнує.

Відвідав зібрання також голова Олександрійської сільради Шустов Микола Васильович. Йому на згадку подарували Пересопницьке Євангеліє видане з нагоди святкування 500-річчя Реформації в Україні.

З великим хвилюванням, з відчуттям тремтіння та страху Божого Василь Борисович Срібнюк, пастор церкви, зачитав реферат з історії церкви. Наперед вибачився перед тими імен чиїх родичів чи друзів не згадано. В пам′ятній книзі нашого Бога ніхто не забутий.Щиро жаль, що серед присутніх не було сестри Валентини Петрівни Баші, яка мріяла про цей день і яка надала багато цінної історичної інформації.

В 1916 році Случук Іван повернувся з війни, де увірував в  Господа Ісуса Христа, як свого особистого Спасителя. Він почав ділитись цією радість із своїми рідними, які жили в селі Олександрія. В 1918 році відбулося хрещення і організувалась церква, яка увійшла в союз євангельських християн Проханова. В той час були такі щирі християни як Смоляр Петро Власович та його дружина Варвара. Він був ревним благовісником. Бондарчук Ольга Пилипівна, Луц Олександра Михайлівна, Сінькова Тетяна Пилипівна, Гаврилюк Степанида Федорівна (згодом керівник струнного оркестру) звершували музичне служіння, а саме основний хор, молодіжний та дитячий хори. Збирались члени церкви біля залізниці. Збереглися фото тієї церкви. Німці спалили цей будинок. Случук Іван ніс служіння пресвітера до 1945 року. Потім винаймали будинок у двох бабусь, який знаходився на виїзді з Олександрії в сторону села Трикопці в напрямку об′їзної траси. Згодом ту будівлю орендували віруючі православної церкви. Часто Олександрійську церкву відвідували проповідники з Рівного Макарій та Олексій Нечипоруки, Кіндрат Тарасович Шкурський, Федір Кузьмич Максютинський, Мирон Васильович Бештинарський, Павло Григорович Бахур, Петро Павлович Бахур. Був місцевий брат Устим Степанович Беліца, який працював у банку. Також у церкві були проповідники григорій терентійович Ковалець, Андрій Кіндратович Бартош, Сергій Артемович Радчук.

Трудились в церкві Анатолій Єфимович Рудних, Олексій Аврамович Поліщук, Іван Захарович Зиков, Василь Іванович Харчук, Сергій Якович Мулярчук та багато інших. Брати з Рівного проводили навчання хорового служіння. Молодші члени церкви їздили в Рівне, щоб удосконалити спів. Вів заняття Радчук Петро і  Казимірський. Проходили курси по вивченню Біблії та сестринські курси. Організували струнний оркестр. В Недільній школі було близько 40 дітей. В час переселення до церкви приєдналось близько 50 людей. Це були переселенці з різних регіонів. Вони мали п′ятидесятницький нахил, але бажали бути з євангельськими християнами-баптистами. У спільному служінні вони виявили себе щирими, хорошими співпрацівниками.  В той час церква нараховувала близько 300 членів. Це була громада, яку відвідували люди із селищ Олександрії, Кустина, Козлина, Волошок, Любомирки, Свяття, Забороль.

В середині 60-х років відбулось розділення. Тридцять чоловік почали збиратись окремо і належали до Ради церков. За час існування церкви були такі брати служителі: Случук Іван, радчук петро Гордійович, Макаров Сергій, Мартинюк Яків Іванович, Дягчук Юхим, назаркевич петро Пантелеймонович (увірував молодим і спочатку був керівником молоді) ніс служіння до смерті у 1978 році. Помер у віці 67 років. Далі ніс служіння пресвітера Ніколайчук Іван Феодосійович. Також відбулося рукопокладення Ільчука Захара братами Шлендером і братом Сєвою Рожком із Ради церков.

В час служіння  Віктора Опанасовича Ніколайчука церква знов об′єдналась. Потім Ільчук Павло Захарович в 2000 році був рукопокладений на пресвітера, а Ярослав Пилипович Гринь на диякона. Рукопокладення було звершене Басарабою Василем Захаровичем та Назаруком Олександром.

В 2006 році на пресвітерське служіння було обрано Срібнюка Василя Борисовича і у 2007 році звершено рукопокладення Ільюком Михайлом Андрійовичем.  А у 2011 році було рукопокладено на диякона Устінова Олександра Юрійовича, який звершував також служіння керівника молоді. 

 Потім керівником молоді обрали Срібнюка Петра. Регентом хору був Гринь Ярослав Пилипович, який поступово передав служіння Радчук Віталії. В цей час на музичний факультет Рівненського Регіонального Біблійного коледжу вступили Віра Літвінчук та Костюкевич Юрій, які продовжують це служіння.

Ми віримо, що З Божою допомогою і надалі церква зростатиме кількісно і духовно. Після зібрання у місцевому парку було велелюдно. Адже молодь церкви приготували цікаві розваги для дітей і дорослих – солодка вата, батути, надувні гірки, стіл творчості, фотозона.

Співом прославляли Господа брати чоловічого хору із села Верба.

Найбільшою радістю було бачити як троє людей покаялись, довірили свої життя Ісусу Христу.  

Василь СрібнюкПастор церкви ЄХБ с. Олександрія