Фестивальні нотатки...

Початок. Метушня. Браття допомагають всім розмістити свої палатки. Чути радісний сміх. Чисте повітря наповняє легені, тіло і думки.. Це буде дивовижний час... Виявилося, що мережа ловить, але інтернету все одно нема. Тиждень без Інстаграму? Спробуємо. Тиждень без лайків, коментарів і безкінечних повідомлень, де ти щось комусь повинен…

«Коли Бог тебе лайкнув, то нема різниці, скільки людей ще тебе лайкнуть.» - сказав на проповіді Андрій Савич. І ти посміхаєшся, бо розумієш, що попереду тиждень, де ти і твій Бог будете пильно стежити за сторінками один одного. Ти – за сторінками Біблії та напрямком думок, яких задаватиме Дух Святий, а Він – за твоїм відгуком, реакцією, рішеннями та твоїм відношенням до братів і сестер, котрі поїхали разом з тобою. 

«Його покоління – це люди, які люблять Бога і ближнього, будучи вкоріненими в Божій любові до них в Ісусі Христі.» - запропонував тезу проповідник і мої пальці швиденько внесли це в нотатки. А наступного ранку я відчула це на собі в простих речах: молоді люди просиналися так рано як могли, щоб знайти спілкування на березі озера з Тим, Хто їх неймовірно любить; хтось потурбувався, щоб був окроп для ранкової кави; хтось співав, щойно вийшовши з намету, пісню гурту «Not in Idol» про те, що Бог – його скеля і це примушувало мене посміхатися; на кухні ми всі відчували турботу про наш голод, точніше – турботу, щоб ми його не відчували і це було дуже по-домашньому, коли сам не з’їм, а тобі віддам, бо ж ми рідні, ми – свої, навіть якщо познайомилися тільки сьогодні; а коли почався дощ і наш намет став схожим на рукавичку, то мені подумалося, що відносини і чисте спілкування між людьми – це такий величезний подарунок Ісуса, що таких подарунків потрібно прагнути і дуже їх берегти…а потім ми почули, що хтось обкопує наш намет під час тої зливи, хтось кого навіть просити не прийшлося, хтось нас рятував. Чи ж це не любов?

«Твої гріхи надто великі?Божа благодать більше.

Твої гріхи надто сильні?Божа благодать сильніша.

Ти зайшов надто далеко?Божа благодать не зупиняється.»

Все нотую, щоб не забути, щоб не згубити, такі цінні слова, які дають сили любити недосконалих людей і вірити, що Бог пробачає недосконалу мене.

Був, напевно, тільки другий день фестивалю, а так хотілося, щоб він тривав вічно. Мене постійно переслідували думки, щоб кожен з моїх знайомих, котрий ще не знає Бога, був (чи була) тут і міг відчути цю атмосферу безпеки, чистоти, любові, творчості, активного відпочинку, радісного сміху і такого спокою, який важко знайти, коли ти, як білка в колесі, крутишся в місті чи селі, бо купа роботи, якихось питань, проблем, завдань.

Якщо підсумувати всі проповіді, то можна зробити кілька крутих висновків, з яких витекли певні рішення для життя після фестивалю:

«Бог дав розум не для краси, а щоб ми ним користувалися. Нам потрібно брати в полон Христа кожну думку  і вчитися думати біблійно – чесно, праведно, що тільки любо, що тільки гідне хвали, як написано у посланні до Филипян 4:8.»

«Бог має мрії відносно нашого життя. Хотіти того, що хоче Він.»

«Його покоління – це покоління, яке в Ньому і не важливо скільки тобі років і чи ти X, Y чи Z. Його покоління не йде на пенсію. Його покоління має місію. Його покоління відмовляється померти, поки не передасть віру наступному поколінню, яке теж стане Його поколінням.»

«Його покоління носить розідрані серця, а не просто розідрані джинси. Воно пильнує свої стосунки з Богом, смиряє своє горде серце і покоряється Божим вказівкам, щоб могти любити.»

«Його покоління несе відповідальність за власне життя і життя інших. Його покоління бачить потреби інших. Його покоління змилосерджується. Його покоління практично діє в житті інших людей.»

А ще так багато всього було, за що хочеться дякувати! За свідчення людей, які розповідали як Бог використовував їхні біди Собі на славу, за гурти, які так легко і просто створювали атмосферу для того, щоб віддати хвалу Богу в кожній пісні, за веселих і простих ведучих, за вечірні вогнища та спілкування біля нього, за погоду, за спортивні змагання та майстер-класи… хотілося, щоб остання вечірня програма тривала до ранку або ніколи не закінчувалася, бо було просто добре. Хочеться дякувати Богу за Церкву і всіх людей, покірних Йому!

Все, що Бог мені запропонував на фестивалі – я «пролайкала» і навіть більше: «заскрінила» і буду «юзати», як каже тепер молодше покоління (тобто вподобала, зберегла і буду використовувати).І я дуже хочу отримати «лайк» (і не один) від мого Бога, коли Він буде переглядати стрічку мого життя далі.

Наталія Шворак