100 4768

 Закінчився християнський жіночий табір «Дотик неба». І хоч благословенні дні перебування на базі відпочинку «Берізка» в с. Олександрія вже позаду, в серцях сестер назавжди залишилися теплі спогади про цей незабутній час.

   В єднанні сердець і молитов табір зібрав сестер-християнок із багатьох куточків Західної України. Здебільшого прибули сестри з церков Рівненської області, проте до табору долучилися і жінки з Тернопільщини, Волині та Хмельниччини.

   Головною темою богослужінь і сестринських спілкувань було небо.  «Небеса – дім мого Отця» - саме під цим гаслом сестри об’єдналися у групи і готували щоденні вечірні програми на зібрання.

   За основу поєднання взяли пори року – весна, літо, осінь, зима, які  незмінно плинуть одна за одною і мають кожна свої неповторні риси та виконують на землі призначену Богом місію.
   Незважаючи на серйозну духовну працю у підготовці до зібрань, у таборі панувала невимушена атмосфера доброзичливості і любові.

   Гостей на зібраннях радо вітали учасниці табору і дякували братам та сестрам за  самовіддане служіння в ім’я нашого Спасителя Господа Ісуса Христа.

   Боже Слово, що лунало із уст братів, по-особливому глибоко проникало в серця і звершувало там  свою святу працю. На простих життєвих прикладах брати пояснювали, як Божа Любов та милість діє у нашому повсякденні; зворушливі свідчення бадьорили дух і додавали наснаги й рішучості стояти у Господі до кінця.

   Сестринські милозвучні співи та щирі вірші торкалися душі і підштовхували замислитися над своїм земним буттям та омріяним вічним життям.

   Предметом щоденних богослужінь та спілкувань у таборі незмінно були святі Божі Істини: вічність, віра, життя, спасіння.

   Сестри захоплено поділилися своїми враженнями: «Кожен день у таборі – це свято. Особливе і неповторне, бо кожна сестринська зустріч несе із собою радість і єдність. В такі незабутні моменти, коли збирається група і відбувається знайомство, коли ми чуємо щирі розповіді сестер і бачимо сльози переживань, коли на руках молитви сестри несуть тягарі одна одної – ми стаємо, як одна сім’я…»

   У невимушених сестринських бесідах думки знаходять спочинок, стомлена душа – підтримку, а серце – радість.

   Всі почуття від перебування в таборі сестри змогли вмістити в одне, таке ємке, таке чарівне слово – «благодать».

   Благодать Божа, що злинула із неба і пролилася дрібною росою на зелену м’яку траву, а також, здається, на серця   – відкриті, тендітні жіночі серця.

   Благодать Божа відкрилася сестрам і в комфорті, який огортав їх упродовж тижня: м’які стільці, дивани, ліжка, смачні сніданки, ситні обіди, апетитні вечері. Тиша і спокій по всій території бази відпочинку, буйна зелень природи навкруги, денна довгоочікувана прохолода і дрібний дощик - як подарунок неба серед задушливої літньої спеки.

   «Тим, хто любить Господа, все діє на благо» - і цей час, проведений у таборі «Дотик неба» - не виняток. Адже саме тут літні жінки мали нагоду знайти втіху і розраду у щирому спілкуванні, в заняттях з рукоділля, у ранкових усамітнених молитвах та вечірніх неспішних бесідах між собою. Молоді ж сестри могли просто відпочити від буденних справ і насолодитися красою природи та величчю Божої любові. Кожна з них повезла із собою сувеніри на згадку і теплі спогади про це Боже благословення.

   Жінки. Молоді та старші, самітні і не зовсім, жваві і спокійні. Такі різні і такі схожі…

   Схожі їхні непрості долі, схожі їхні очі, що вже немало виплакали сліз, схожі і натруджені турботливі руки.

   Кожна має в житті той тягар, що іноді забирає посмішку, сіє глибокі зморшки на світлому доброму обличчі і додає срібла у дбайливо загорнене хусткою волосся.

   Але ж є і дещо прекрасне та радісне, що їх об’єднало: це - віра. Це - наш Спаситель. Це - наш Ісус. Це - вічне небо, до якого ми всі так прагнемо…

Тетяна ЧЕРЕДНИЧЕНКО.