002

ЮВІЛЕЙ РАДИВИЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ

З любові і милості Господа помісна церква ЄХБ м. Радивилова відзначила своє 90-річчя. Урочисте богослужіння відбулося 23-го листопада. Під час служіння пастор Андрій Романюк із дружиною Галиною розповіли історію церкви, першою віхою в якій стала, здавалося б, незначна подія.

1919 року житель м. Радивилова Петро Іванович Олійник проходив строкову військову службу у Санкт-Петербурзі на військово-морському флоті. Тоді у великих містах Росії відбувалося масове духовне пробудження у вищих колах суспільства. До Христа наверталися князі та графи, військові, письменники, вчителі, гімназисти і студенти. Серед них були ті, хто на свої кошти розповсюджував Біблії, давав велику милостиню для бідних, а також пропонував свої будинки для богослужінь. Дивлячись, як поводить себе дворянство та інтелігенція, до Христа почали навертатися і прості люди.

Так Петро Олійник потрапив на одне з богослужінь, які проводилися у маєтку княгині Лівен. Саме вона подарувала йому Біблію та багато духовної літератури. У 1922 році Петро Олійник прийняв у своє серце Ісуса Христа як особистого Спасителя. Коли він повернувся зі служби в рідне місто, то привіз із собою Біблію. Вдома Петру ніщо не завадило поділитися своєю радістю з близькими, рідними і сусідами. Згодом після його свідчень до Христа почали навертатися люди. Одним із перших, хто повірив, був однофамілець Петра Івановича – Василь Петрович Олійник.

У 1924 році відбулося перше по вірі водне хрещення євангельських християн. Першим пресвітером громади був обраний Василь Петрович Олійник (він звершував це служіння 35 років). У Радивилівській церкві був організований хор та недільна школа. Церква зростала духовно і кількісно.

Воєнний та повоєнний часи змінили життя церкви. У 1944 році, коли Україна була звільнена від німецької окупації, радянська влада почала проводити масову мобілізацію населення для фронту. Брати, які дали обіцянку служити Богові, відмовилися взяти зброю в руки і йти воювати. Через те їх засудили та відправили у трудові табори. Горе, сльози та розлука спіткали багатьох сімей у церкві, а голод, холод, важка виснажлива праця чорною хмарою супроводжували ув'язнених братів. Церква молилася, і Господь почув щирі молитви. Всі засуджені брати повернулися до своїх домівок живими.

Повоєнні роки позначилися постійними утисками віруючих. У 1959 році відбулася масова конфіскація домів молитви. Така доля спіткала і приміщення для богослужінь Радивилівської церкви. Служіння почали проводити у приватних будинках братів і сестер, які щедро надавали для цього найбільшу і найкращу кімнату. В цей час постала заборона від влади навчати дітей у недільній школі, проводити молодіжні спілкування. Та, попри різні заборони, люди приходили до Христа і таємно в нічний час приймали хрещення.

Після брата Олійника пресвітером було обрано Григорія Корсуна, який 11 років продовжував виконувати пресвітерське служіння. З 1970 по 1983 роки пресвітером церкви був Трохим Федорович Дуля. Церква зростала і потребувала приміщення для проведення богослужінь. У 1986 році було вирішено придбати будинок, який пізніше переобладнали під Дім молитви, по вулиці Мазепи. Пресвітерське служіння тоді звершував Василь Митрофанович Божко.

Коли українська держава здобула незалежність, усі церкви країни отримали змогу будувати приміщення для проведення богослужінь. Восени 1991 року відбулася урочиста молитва на цьому місці, де мало розпочинатися будівництво нового Дому молитви. Сльози радості були на обличчях братів і сестер від довгоочікуваної свободи.

Згадавши доброту Всевишнього, церква дякувала за те, що Він допоміг пройти цей нелегкий і тернистий шлях Своїм дітям. Дякували за те, що сьогодні можемо вільно і з радістю збиратися й прославляти Його!

Цього урочистого дня на свято завітало багато гостей, які також приєдналися і разом із нами славили Господа. Серед них були: духовий оркестр з м. Горохів Волинської області, пастори церков Леонід Друзь («Благодать», м. Рівне) і Василь Орищин (с. Крупець). Участь у богослужінні також брали молодь і діти церкви.

Єлизавета ВАЛІГУРА та 

Тетяна БОХОНКО,

Радивилівська церква