001

В ім’я Любові

Так тихо, беззвучно, не потривоживши нікого своїм приходом, народилася вона – любов. Народилась не в розкошах. Народилась у простоті, в смиренні – в убогих яслах. Любов заслуговувала безупинної слави на небесах, але зійшла в тиші, спокої та умиротворенні на землю. Вона не бажала нікому зла, відповідала миром на образи, відчувала біль розбитих сердець і зцілювала рани знесилених душ. Любов не жила для себе, але шукала волі Отця. Вона любила тоді, коли любити не було за що, вона приймала тоді, коли приймати було нікому, вона розуміла тоді, коли зрозуміти було неможливо. Вона бачила потреби інших, в її погляді світився неземний мир, а в дотику відчувалася ніжність.

Коли її зневажали, плювали в обличчя, проклинали, вона віддала себе, аби ці ненависники не загинули. А потім у славі воскресла. Воскресла, щоб подарувати життя іншим.

І от сьогодні вона поселилася в наших серцях.  Поселилася, щоб любити. Поселилася, щоб служити іншим… Саме любов наповнює наше життя, запалює до служіння і трудиться для слави Божої. Саме Господня любов є основою всього.

«В ім’я Любові» - такий девіз мала новорічно-різдвяна зустріч керівників дитячого служіння Рівненської області. Любов відчувалася в усьому: від свічок у формі сердець на кожному столі – до гарячих свідоцтв Божої дії. Ведучими цієї теплої  зустрічі були Олександр Ярмушко та Оксана Петрик, які  з першої миті внесли у свято оптимістичний, радісний настрій.

Із проповіддю Слова Божого до присутніх звернувся голова ООЦ ЄХБ  Рівненської області Михайло Андрійович Ільюк.  Через вуста проповідника  Господь закликав кожного з нас чинити все згідно з Його цілями. Прикро, проте, трапляється,  ми  витрачаємо багато часу, докладаємо максимум зусиль, аби виконати свою волю, реалізувати свої, а не Божі, мрії. Господь же чекає від нас послуху і виконання Його цілей. Адже ми – Його творіння, яке Він з любов’ю виплекав, маючи стосовно кожного Свій особливий задум. Тому всі свої сили, серце і розум потрібно віддавати для виконання Його мудрої і досконалої волі.

Після проповіді Слова Божого до Господа линула особлива молитва – молитва подяки за минулий рік. Десятки сердець прославляли Творця за всі благословення та випробування, за те, що бачили руку Господа в дитячому служінні. Заключну молитву звершив Володимир Васильович Нестерук.

Звучали на святі й чудові псалми у виконанні гурту «Кредо», разом з якими ми всі разом прославляли Господа у піснях. Сподобалося учасникам свята і оповідання про християн, через яких люди бачать Божу любов – його майстерно прочитала Олена Медвєдєва.

Особливо цікаво було слухати, як лідери  ділилися тими благословеннями і переживаннями, які Господь давав кожному у 2010 році. Прозвучало  немало  свідоцтв, як змінюються дитячі сердечка від люблячого дотику Божих рук. Скажімо, більшість таборів, які проводилися влітку, супроводжувалися дощами. Проте це були незвичайні дощі - це був час, коли дорослі і діти вчилися довіряти Господу, приймати Його волю, покладатися на Нього і ревно просити захисту в нашого Творця. Від таких свідоцтв серце переповнювалося подякою Богу за Його дію в нашому житті та служінні.

Завершила свято відповідальна за дитяче служіння в Рівненській області Оксана Грицюта, яка побажала всім любові, бо ж саме любов завжди зігріває, наповнює серця, надихає і запалює до служіння на досить відповідальній ниві роботи з дітьми. «Сій ранком  насіння своє, та й під вечір нехай не спочине рука твоя…» (Екл.11:6). І якщо такий засів у дитячих душах ми робитимемо з любов’ю, то й урожай свого часу пожнемо добротний – таким був лейтмотив свята, яке багатьох надихнуло до нової  праці на ниві Господній.

Юлія Береза,

церква «Життя», м.Рівне.