004
Більше сотні слухачів зібрались на конференцію-семінар на тему «Благовістя і місіонерство» 1 жовтня 2011 року. Пресвітери церков, керівники молоді і просто активні брати і сестри прийшли послухати трьох пасторів з Бразилії.
Гість з Канади, Семенчук Андрій Кирилович, закликав до молитви за нашу країну і за країни колишнього Радянського Союзу. Він закликав забрати з свого життя те, що заважає сяяти світлу, і почати свідчити, і говорити Слово Боже голосно, щоб була велика перемога. Нагадав, що ми – учасники в Божому ділі і самі по собі нічого не можемо зробити без Нього, а з Ним ми перемагаємо невір’я, сатану, виконуємо Боже повеління і приносимо спасіння тим, хто гине ( Суддів 7:16-18). Закликав іти і завойовувати Україну і нищити задуми ворогів Євангелія.
Великим підбадьоренням було почути, що  Бразилія і Канада моляться за Україну, за пробудження в ній, як місіонерів так і спрагнених сердець. Вразило також те, що свого часу наші брати і сестри були прикладом і натхненням для них, вони були героями віри, коли були готові віддати своє життя за Христа.
Брати щиро ділились досвідом успішного служіння серед населення Бразилії та далеко за її межами. Місіонерська праця і насадження нових церков є пріоритетом служіння баптистів Бразилії.
Першим до аудиторії звернувся пастор Еліо де Асіс Морайс Карлос. Йому 50 років. Він є пастором церкви «Сан Мартін» в місті Ресіфе, в якій 450 членів. Понад 10 років він був місіонером серед племен в Африці і Бразилії.
Слова 11 вірша з 24 розділу книги Притч «Рятуй взятих на смерть…» звучали як заклик до кожного з нас. Навколо багато людей, які ідуть до загибелі не знаючи вістки спасіння. Вони ходять в темряві, де страшно і суцільна невідомість. Але є народ, який може розповісти про порятунок у Христі. Це ми з вами, Божі діти, відкуплені і прощені.  Про прощення ми повинні розповісти усім, кого Бог посилає на нашому шляху. Вони потребують звільнення і тільки Євангеліє може дати справжню духовну свободу. Є Той, Кому ми даватимемо звіт про те, як ділились тими «ліками», які здатні зцілювати від гріха, тим «світлом», яке веде на дорогу правди.
Потім говорив пастор Роберто Аморін де Менезес. Йому 49 років. Він пастор церкви «Фарол» в м. Масейо. Він координатор місіонерського служіння Союзу баптистів у всій Бразилії і зокрема в штаті Пернамбуко. Він викладає в семінаріях, є доктором теології.
На основі Луки 10:1-9 розповідав, що місіонерська праця потребує від нас зречення себе,  жертви. На це служіння призначає лише Бог і ми маємо мати бачення на людей, географію і свої обов’язки. Місіонерство – це молитва, адже починається з молитви, і лише потім починається місія, яка супроводжується молитвою. Ціль молитви, щоб Господь вислав робітників на жниво Своє. Церква – це місце, де піднімаються служителі, а дехто проповідує так, що боїться, що хтось піде служити.
Ми – овечки, тому і буде не легко серед вовків. Для Божої людини у всьому стає важче. Є одна велика особливість в  місіонерській місії – це нічого не брати з собою, тобто бути повністю залежним від Господа! Місіонерська праця настільки термінова, що немає часу відволікатись на щось інше. Небезпекою місіонерства є емоції, що викликають страх, небезпеку, тягар… Проте, чим більше цього, тим більше нашого росту! Тягар нас давить і тим самим ставить на коліна! І є ще правило місіонера згідно 7-8 віршів: «Не питай, що це – їж! Не сподобалось відсунь в сторону. Їж те, що дають!» цим ти будуєш відносини, показуючи, що я це ти.  Отож, не бійся, йди без нічого, бо те, що тобі потрібно дасть Господь. Будь терплячим до результатів і не роби те, до чого Господь тебе не кликав.
І наостанок звучало слово пастора Нея Сілви Ладейя. Йому 44 роки. Він пастор найбільшої церкви «Капунга» м. Ресіфе, в ній більше 2000 членів. Він старший пресвітер штату Пернамбуко, був заступником голови Бразильського Союзу баптистів у цьому ж штаті. Викладає у семінаріях, є доктором теології.
На основі Луки 9:59-62 зачепив досить болючу для кожного з нас проблему відкладання на завтра.
По-перше, відкладати на завтра це означає ніби ми контролюємо завтрашній день, ніби ми є господарем нашого життя. Але майбутнє не належить нам, а Господу. І це ще показує те, що ми невпевнені в своєму житті.
По-друге, завтра – це погано, тому що ми втрачаємо нові можливості. Можливість – це кінь, який біжить і якщо ти встигнеш на нього запригнути і сісти ти не втратив свою можливість, а якщо втратив, тобі цього не вдасться більш ніколи! Ефесянам 5:15-16 говорить про те, що ми маємо правильно управляти своїм часом (кайрос – даний час), використовуючи час, зловити шанс. Втрачений час не повернеться – 1 Сам. 13: 13-14. Якщо ти втратив одну можливість, можливо  Бог дасть тобі її знову, але Він цього не обіцяв.
По-третє, відкладання на завтра нас збиває з цілі, яку Бог поставив перед нами. Диявол дає найкращі оправдання, особливо, коли кличе Бог. Ісус Христос міг відкласти свій хрест, але його думки були такими ,як описує Матвія 16:22-23, Він вважав це спокусою.
По-четверте, відкладаючи на завтра ми втрачаємо можливості послужити іншим. Ми завжди чимось завалені, обтяжені і навіть не зауважуємо, що можливість проходить. Матвія 26:38 – учні втратили шанс і він більше не повернувся. Прикладом також була історія, коли одна дівчина, з якою навчався його друг, зателефонувала і попросила допомоги, він сказав зустрінемося на парах і поговоримо, бо був дуже зайнятим. Ця дівчина так і не прийшла на пари, вона закінчила життя самогубством. Скільки разів ми втрачаємо шанс? Естер мала поважну причину не йти до царя, але хто знає чи не на цей час вона досягла свого царювання?(Естер 4:14). Ми досить часто забуваємо, що час проходить і гинуть люди. Досить часто Господь хоче благословити не нас, а хоче благословити через нас. Естер була готова навіть на смерть, але використати свій шанс. На що готовий, друже, сьогодні ти? Для Павла життям був Христос! Що для тебе є життям? Моє життя цінне, якщо я виконую Боже призначення. Яку цінність маєш ти? Що вона тобі дає? Найбільша цінність – довершити те, що Господь розпочав. Христос, коли прийде, хоче знайти в мені цінність життя. Тому використовуй кожен час, щоб бути інструментом в Божих руках, вже СЬОГОДНІ! Той, хто кладе руки на плуг, нехай не озирається назад, бо такі не достойні Царства Божого! Виконуй ту працю, яку тобі доручив Господь!
 В короткій перерві всі бажаючі писали свої запитання і гості із задоволенням відповідали на них. Піднімались питання про методи євангелізації зокрема через футбол, яким славиться Бразилія. Так, цю можливість використовують, запрошуючи підлітків, дітей грати на стадіонах, що побудовані біля Домів молитви, потім збирають цих дітей на Біблійні уроки і спілкування, а з часом і їх батьки починають відвідувати служіння. Брати розповідали як через проповідь Євангелії багато людей звільняються від алкогольної і окультної залежності, яка поширена в Бразилії, адже це країна, яка була великою колонією Португалії і свого часу туди було завезено багато рабів із країн Африки. Тут поряд з християнством, зокрема католицизмом, є багато інших релігій і культів.
Загалом конференція була дуже цікавою і пізнавальною. Бог ще раз проговорив через уста братів, щоб ми не були байдужими, а йшли і несли світло Євангелії в світ, який гине в темряві гріха.