6q5h0367

29 липня 2018 року з любові і милості Господа Церква євангельських християн-баптистів у с. Дружба Радивилівського району відзначила 90 літній ювілей. З точки зору тривалості людського життя 90 років це багато, а з погляду вічності це мить. Але за ці роки нам є кого спогадувати, на кого дивитись і що переймати.         

Першим всіх присутніх привітав пастор церкви Анатолій Володимирович Голота, нагадавши всім текст з Єв. Марка 1:15 «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтесь і віруйте в Євангелію».      

Історією церкви поділився найстарший служитель церкви, пастор Василь Іванович Романюк, згадавши перших віруючих у селі: Ковальчук Семен Петрович, Ковальчук Олександр Петрович, Ковальчук Кузьма Семенович, Бурмай Яків, Марій, Петро, Мовчан Павло, Мовчан Іван Павлович, Проказюк Петро. Люди читали Слово Боже і воно торкалось їхніх сердець і церква Христова зростала і кількісно і якісно.      .

Війна  яка прийшла на територію села  принесла проблеми і випробування для церкви. Багато братів і сестер були вивезені на примусову роботу до Німеччини. Серед яких був і Кубіт Дмитро Федорович (а пізніше пастор церкви в селі з 1963 по 1993 рік).Але по милості Господа пройшовши найстрашніші німецькі табори смерті Гулаг та Освенцим - живим повернувся додому. Всіх чоловіків було мобілізовано на фронт. Тих, хто відмовився заслали в табори.     В тяжкий момент для церкви коли більшість старших братів відійшли у вічність та не було кому прочитати Слово Боже – Бог не залишив свою церкву. Церкву відвідати прийшов брат Євгенич з сусіднього села Гаї- Лев’ятинські та почувши молитву сестер,  про те що Бог привів їх в дім Божий, але нема нікого хто міг би прочитати їм Біблію, положив на серце служити для Господа  в с. Дружба. І так 16 років в спеку, дощ та сніг він ніс служіння, приїзжаючи велосипедом. І навіть, коли вже сил було небагато, тримаючись за  велосипед приходив в Дім Божий.     

Унікальним моментом в історії церкви є те, що дім молитви не був забраний Радянською владою, яка докладала багато зусиль для того, щоб зруйнувати церкву Христову. Так як дім молитви був прибудований до хати Ковальчука Семена та його сина Ковальчука Кузьми та був по закону його приватною власністюю. Влада не придумала для чого його використати так як будинок знаходився в невигідному місці – лишила дім молитви. Церква росла і наповнювалась і постало питання будування нового дому молитви. Місце для будування виділив Кубіт Дмитро Федорович віддавши для цього свій огород. Мавши в церковній скарбниці зовсім невелику суму грошей 6 листопада 1990 року звершили молитву і почали копати фундамент. Але Бог рясно благословив цю справу, посилав різних людей та відкривав серця для жертовності і 25 жовтня 1992 року відбулось освячення дому молитви.  Вся історія є свідченням того, що Бог вірний Своїм обітницям. Він створив церкву і ніяка влада, люди, обставини не змогли здолати її. Церква вистояла, та завдяки жертовному життю, непохитній вірі і сумлінному служінню вірних Богу людей існує і по сьогоднішній день.       

Урочисте служіння відвідали багато гостей. Пастори Радивилівського району, а також сусіднього села Лідихів Тернопільської області Василь Іванович Колєснік, заступник голови ООЦ Михайло Андрійович Ільюк. Голова ООЦ Василь Захарович Басараба побажав всім жителям с. Дружби жити в дружбі та мирі і передав у подарунок церкві пам’ятну Біблію.     

Прийшов привітати церкву і представник влади в селі, сільський староста Леонід Дмитрович Юсюк.   

Заступник голови ВСО ЄХБ Сергій Вікторович Мороз побажав церкві бути живим камінням та будуватись у дім духовий.                            

 Завершилось святкове служіння спільним обідом на подвр’ї дому молитви.